Упахайся і спи-відпочивай

42

А мене задовбали ті, хто вважають, що щастя в тому, щоб упахаться.

Ні, я зовсім не прихильниця байдикування, лежання на дивані і роботи за принципом «від дзвінка до дзвінка, аби відчепилися».

У нас з чоловіком улюблені роботи, на яких ми можемо затриматися, якщо треба щось обов’язково доробити. Любимо кудись вибиратися у вільний час, їздимо на дачу, як правило, не на відпочинок, а для справи. Але є у нас недолік, ми вважаємо, що робота, допомога родичам і відпочинок повинні бути збалансовані між собою. І що пункт про відпочинок — це взагалі-то приємно і необхідно.

І тут стикаєшся з ними. Розповідаєш, приміром, що це не ок, що чоловік затримується на роботі за 3-4 години ось вже 2 тижні, та ще й у вихідні доведеться вийти. Розповідаєш, до речі, не з закликом терміново його пожаліти, а щоб змалювати ситуацію, що колег у нього недостатньо.

Ну і понеслося: тобі починають розказувати, що це все фігня, ось вони самі/батько/сват взагалі працюють майже без вихідних або в екстремальних умовах. Тому нехай працює так (з посилом, що тільки так і нормально більш-менш).

Або, приміром, дача. Ти розповідаєш батькам, як цікаво було на якому-небудь заході в минулі вихідні. А вони з усією світовою скорботою відповідають тобі, що самі зате були на дачі і багато важливого там зробили (на відміну від тебе — прогульника). Ось тільки на дачі з ними ми і так буваємо стабільно через вихідні. Ну вже вибачте, що маємо нахабство займатися своїми, нехай і не найважливішими для сім’ї справами.

Я це, власне, до того, що у цих людей, схоже, відсутнє розуміння: не всі хочуть займатися роботою або дачею настільки ж всепоглощающе, як це робите ви. І ви цим займаєтеся тільки тому, що вам це бажане, що ви самі собі вибрали. А підминати всіх навколо під свої установки і бажання — це просто хамство.