Дрібний побутовий нацизм

8

В нашій країні яскраво горить вогонь національного питання. І мені страшно. Справа в тому, що мені без різниці, хто переможе: моя сім’я все одно загине.

Мій чоловік — росіянин трохи нестандартної зовнішності, з краплею кавказької крові. Шикарний фахівець, який працює на благо нашої країни за копійки. Я рада, що він у мене такий, я пишаюся ним. Він чудовий батько, вірний друг. Я боюся, що його поб’ють на вулиці, не розбираючи. Я боюсь, що мої діти втратять батька.

Я боюся повертатися ввечері з роботи, тому що гості нашого міста можуть мене зґвалтувати, зарізати, вбити. Найсмішніше, що у мене цієї «неправильної» крові більше, ніж в улюбленому, але я настільки слов’янка, що можна вважати за еталон.

Я живу в пеклі, в якому немає своїх. У цій війні для мене все чужі.