На обличчя жахливі, добрі усередині

22

А мене задовбали «хороші люди» і «прекрасні душі», ті неймовірно чудові люди, чия чудовий чомусь повинна компенсувати зовнішню непривабливість однієї конкретної людини іншій. Більше них задовбали тільки ті, хто мені цих «хороших» наполегливо пхає.

Все життя старше покоління мені довбає: не важливо, як виглядає, лише б був добрий чоловік. «З лиця воду не пити», — любила повторювати бабуся, цокаючи язиком, коли я давала відкоша чергового «доброго» залицяльника, який мені не сподобався. І подружки туди ж. Мовляв, хороший, придивишся, що-небудь та сподобається. Що?!

Боже мій! Люди! Та що з вами?! Зрозумійте, мені з цією людиною доведеться спати! Кохатися! Сексом! Він повинен мене залучати фізично! Так-так, у першу чергу! Якщо мені неприємно дотик чоловіка, мені глибоко плювати, який він там прегарний людина! Я люблю секс! І хочу займатися ним із задоволенням. Щоб партнер викликав бажання, а не щоб постіль стала суворою необхідністю, яку треба просто пережити, але зате він так, він хороший. Навіщо ці катування самої себе? Навіщо щось там шукати в людині, видивлятися, пробувати, звикати? Навіщо, якщо я, дивлячись на нього, не бажаю, пардон, залізти до нього в штани, ґвалтувати себе і обманювати хлопця?

Якщо ви кайфуете від подібних самопожертв, то вперед, а мене залиште в спокої. Я не залишуся одна, я знайду собі «доброго», тільки він ще й красенем буде, а всяку шушваль в стилі «аби було» забирайте собі і жертвуйте своїм задоволенням на догоду прекрасної душі скільки влізе!