Не бачу мету, не бачу перешкоди

87

Я пересуваюся в інвалідному візку. У мене є своя квартира, іномарка, друзі. Я можу дозволити собі поїхати в теплі країни, я працюю, заочно навчаюсь, люблю і любима.

Але є у мене знайомий, сусід, з яким волею долі я бачуся майже кожен день. Йому 27, він не працює, нічим не займається. У нього немає мети в житті, крім сидіння цілими днями перед комп’ютером за переглядом аніме. У нього ніколи не було дівчини, він досі незайманий. У нього немає друзів. При цьому він абсолютно здоровий. Зустрічаючи його, я постійно задаю собі питання: хто з нас двох інвалід?

Саша, ти задовбав своїм пропалювання життя перед комп’ютером!