Сорочечка з устрашнением

48

Мене задовбали виробники дитячого одягу з їх уявленнями про прекрасне. Ви, дорослі люди, надягнете на себе що-небудь, що не буде прилягати до тіла, не тримати форму, а стояти колом на череві та ще й дряпати вас? Навіщо на крихітну умилительную м’яку штучку для ніжного немовляти ліпити величезну тверду наліпки чи не з руберойду з дебільною написом і/або жахливим монстром? Навіщо, виробники, навіщо ви псуєте цими дивовижними прикрасами вашу гарну і зручну в іншому одежину?!

Гаразд, беремо ножиці. На жаль, на дворі двадцять перше століття, високі технології! Прикраси з гіпсокартону нині не пришиваються нитками, а приклеюються суперцементом: або річ порвеш, або пляма клею залишиться, яке, втім, можна спробувати терпляче відшкребти.

Не треба купувати дитині дешевку? Не все так просто! Ось перед нами наряд з недешевого магазину. Пузико кофтинки для однорічного дитяти всіяне стразами і блискітками, а вільні від скла і металу місця суцільно вишиті синтетикою і по твердості не поступаються того ж металу. Втім, є й інші варіанти. Думаєте, просто одяг на кожен день без зайвих красот? Як же! Вже знайомі нам дотепні написи і жахливі тварюки тепер не просто приклеєні, а намертво пришиті вже знайомої нам синтетичною ниткою. Тобто позбавитися від «прикраси» тепер неможливо в принципі. Якість, х#ле!

Ну навіщо, навіщо шити гарний, зручний, якісний, — словом, хорошу річ, а потім навмисно псувати її?! Або без стразів ніхто не купить? Не знаю і знати не хочу. Знаю тільки, що ви мене задовбали своєю продукцією.