Петро поїхав, гуляємо у Вані!

22

А мене задовбали доброта російської Вані.

Колись ми були однією країною. Ти, Ваня, будував заводи, давав робочі місця, жив сам на території будь-якої з цих країн. Допомагав і витягав з убогості. Так продовжувалося і після того, як країни придбали суверенітет.

Але одного разу, Ваня, ти став не потрібен. Виявилося непотрібним все, що ти створив. Вигнали вони тебе з своєї країни, сказавши, що і без тебе добре. Але їм стало погано. Заводи виявилися зруйновані, всюди злидні, війна, роботи немає і їсти нічого. І приїхали вони в Росію. До тебе, Ваня. Навіщо? Ах, працювати? Ах, у вас ніде? Ах, у вас війна? Пошкодував ти, Ваня, і пустив до себе. Та так пошкодував, що забув про те, що ти господар. Адже слово гостя в твоєму домі — закон. І тепер гості мають більше прав, ніж ти.

Студент Ваня не має прав на студентський гуртожиток, адже воно залишено для гостя.

Гість має право не говорити по-російськи. А навіщо? Ваня вивчить мову! Роботодавець і викладач зобов’язаний все пояснити гостю на його рідній мові. Треба знаходити порозуміння!

Дружину твою, Ваня, не покладуть в лікарню без поліса, не візьмуть пологи у згорьованої жінки. А дружину гостя обов’язково приймуть і ні копійки не попросять — вона ж наш гість!

Коли немає дружини, то як посміла твоя дівчина відбиватися від гвалтівника? Вона ще хоче посадити його? Так що вона егоїстка! Він просто сумує за дружиною і ніколи не бачив таких красивих жінок. Треба розважати гостя, щоб не нудьгував. Поступися йому свою дівчину, адже ти не егоїст, Ваня. Свою Батьківщину ти вже йому поступився, залишилися дрібниці.

Зобов’язаний ти, Ваня, захищати свою Батьківщину. І гість тобі не допоможе, але ти не попросиш: він втомився, та й твоя Батьківщина. Ах так, ти її подарував, але ти все одно зобов’язаний.

Люблю тебе, Ваня. Добрий ти, незлопам’ятний. Але, може, вистачить? Всьому є межа.