Рейх поїхав, жарти залишилися

84

Кілька років тому я переїхав до найбільшу країну Центральної Європи. Чудова країна з багатою культурою та історією, досить високим рівнем життя, якісним освітою та економікою, що розвивається. Як і скрізь, тут є свої мінуси і проблеми, але мене все влаштовує. Тут народилися Карл Маркс, Фрідріх Ніцше, Макс Планк, Ріхард Вагнер. Але всі чомусь пам’ятають одного не зовсім адекватного диктатора з маленькими вусиками, що страждає антисемітизмом. А мене задовбали люди без почуття гумору і з якимись проблемами з головним мозком, які пам’ятають тільки останнього персонажа в історії всієї країни.

В деяких колах я з нормального хлопця перетворився на фашиста. Згадуються відразу діди, які воювали проти нацистів, а я, зрадник, подався до них. Найчастіше це кажуть мені люди, які самі не проти заради приколу кинути «зігу» або пожартувати про євреїв і печі, а про дідів своїх пам’ятають тільки, дай бог, на 9 травня.

Деякі товариші, з якими я зустрічаюся, коли приїжджаю додому під час відпустки, тільки почувши, як я розмовляю по телефону по роботі або навчанні, відразу схоплюються і починають кидати ту ж «зігу», можуть навіть заверещать привітання для мертвого диктатора. Один раз це почув мій знайомий, з яким я розмовляв в цей час, і тактовно поцікавився, де це я. Довелося брехати, що дивлюся документальний фільм, щоб потім на мене косо не дивилися.

Народ, прокиньтеся вже! Війна закінчилася, Третій рейх упав, жодна адекватна людина не буде називати фашистом людини, який говорить певною мовою і живе в певній країні. Між іншим, тут вам ще й проблеми загрожують, якщо ви крикнете щось не те або характерно кинете руку вгору. Зате завдяки моєму переїзду коло моїх знайомих серйозно порідшав, чого я навіть радий.

До речі, відомий диктатор з вусиками народився не в цій країні, а в сусідній, в столиці якої він двічі провалювався в художній академії.