Щастя — це коли тебе розуміють

50

Хочу відповісти автору історії «Давай залишимося друзями». Ви не можете зрозуміти, чому ваші друзі/подруги, з якими у вас спільні інтереси, єднання душ і захоплень, гранично відверті бесіди і т. д., раптом несподівано все псують і раптово зізнаються в коханні?

А все просто. Люди дорослішають і раптом починають відчувати, що прекрасний секс, спільні побутові турботи, навіть спільні діти і тривалий шлюб далеко не завжди роблять людей по-справжньому близькими. Навпаки, гострота перших почуттів проходить, побут «заїдає», і прекрасна партнерка в ліжку, мати твоїх дітей і любляча дружина раптово не поділяє твоїх захоплень, ви не розумієте один одного, здавалося б, елементарних питань. І бажання ділитися з кожної невдалої спробою сходить нанівець.

А тут присутні поруч ви, все така ж розуміє, що дивиться в ту ж сторону і готова зірватися в поїздку, то в похід, то просто кіно. Недарма у фільмі «Доживемо до понеділка» звучала фраза: «Щастя — це коли тебе розуміють». Але фарш назад не прокрутишь, вже кілька років як обрані ті, хто здався цікавіше, сексуальніше, перспективніше розуміли тебе і тоді, і зараз, коли наступило протверезіння.

Я вас розумію, сам опинявся по обидві сторони даної ситуації. Моя порада: змиріться, а краще самі наступите на ті ж граблі і закохаєтесь так, щоб не бачити недоліків, ні різниці у поглядах. Принаймні, поплясав на тих же граблях, що і задолбавшие вас друзі і подруги, ви зможете поблажливіше ставитися до їх раптовим прозрінням» і поривам.

А щодо Олександра Сергійовича… щось не пригадую я у нього друзів жіночої статі, а ось «Я вас люблю, — хоч я бешусь, хоч це праця і марний сором…» прямо відразу на мову плигнуло.