Вася погано себе вів, нехай дізнається комсомол

109

В СРСР було те, що в СРСР було це… Знаєте, що там було насправді?

Як-то мені по роботі довелося розбирати архіви вельми цікавої організації. Організація як організація: колектив в міру дружний, що давно склався. Всі один одного по імені звуть, усі приятелі, друзі, працюють разом ще з тих славних часів великого минулого. Не один пуд солі з’їли, як говориться.

Але це зовні. А всередині — архів повідав цікаві речі.

Наприклад, донос на колегу, який посмів завести роман на стороні. Здавалося б, тобі яке діло до чужого особистого життя? Ах, «опошляет вигляд комуніста», «негідну поведінку»; як наслідок — пропозиція викинути винуватця з черги на квартиру, а замість нього поставити нашого пильного громадянина.

Або ще один донос, від іншої людини на іншого комуніста, оскорблявшего партію вульгарними анекдотами. Причина пильності: «Хіба гідний такої комуніст привілеї володіти власним автомобілем?!» Читай: приберіть його з черги на машину, а то я зачекався. (Для молоді: в СРСР на покупку машини теж була черга в кілька років, просто так купити було не можна.)

І ще один донос: хтось щось не так сказав, а поїде в санаторій по путівці, яких і так мало!

І ще донос, і ще… Пильні громадяни все писали і писали, а начальник відділу все складав і складав доноси в пухкі «справи» в глибинах своїх сейфів. Там на кожного з старих заслужених працівників вже була своя татко з доносами, написаними їх же друзями-товаришами заради якихось благ: квартир, машин, путівок, посад, святкових пайків та інших сумних матеріальних цінностей.

Цікаво, якщо б ці архіви оприлюднити — вийшов би великий мордобій або кожен скромно волів би забути про власну пильності і шкурности?

А ви говорите — СРСР…