Моз тридевятого царства

13

Була справа — я застудилася в поїздці. Сильно застудилася — від кашлю вже почало рвати. Вісімнадцяти мені не було, зате була купа однокласників та вчителька, яка, власне, поїздку і організувала. Все б нічого, але захворіла поперек, а у мене вроджена ниркова аномалія, про яку так ніхто толком і не дізнався. Перелякавшись, ми викликали швидку, загальмувавши автобус на заправці.

Швидка приїхала через п’ять хвилин. Поки ми її чекали, на заправці абсолютно безкоштовно мені налили гарячого чаю і закутав мене пледом. В швидкої поклали на каталку, запитали все, аж до алергії на препарати. Машину пропускали по зустрічній смузі, навіть мигалку не включали. Коли ми приїхали в лікарню, мені навіть не дали встати на землю ногами — каталка повністю автоматизовано вилізла з салону сама. За десять хвилин у мене взяли аналізи, посадили в кабінеті лікаря і знову вызнали все, що можна. Виписали ліки, відправили в аптеку внизу. Навіть ліки водою запити дали.

Ідилія, так? Не буває так? Чому ж, цілком буває. Це було в дванадцятому році в Люксембурзі.

А потім я повернулася додому, де в поліклініці, подивившись на мою довідку, сказали, що вона фальшива, тому що такої країни не буває.

— Вигадала тут і відволікає від роботи. П#[email protected]уй звідси, щоб я тебе тут не бачила!

Робіть висновки.